Будинок із присмаком екзотики. Китай
Ішов XIII століття, коли Марко Поло зробив фурор своїми записками про мандрівки по Китаєві, а також незвичайними предметами культури й побуту цієї країни. Однак справжньої китаеманией Захід занедужав багато пізніше, чотири століття через. До кінця XVII століття китайське мистецтво починає впливати на барочні інтер'єри, а в першій половині XVIII століття органічно вписується в рококо, вдало підкреслюючи його декоративність.
І, як наслідок, у багатьох аристократичних будинках Європи й Америки з'являється вивезена з Китаю меблі. Китайські шпалери, шовкові портьєри, лакові вироби й кераміка із зображеннями людей в екзотичних халатах, багатоярусних пагод з вигнутими дахами, міфічних драконів і кучерявих квітів зайняли в салонах і будуарах Заходу своє міцне положення.
Популярність китайського стилю не зменшилася й із приходом класицизму. У Франції епохи Людовика XV дивне мистецтво Піднебесної активно заявляло про себе в оформленні королівських замків і палаців, будинків багатих вельмож.
Повальне захоплення "китайщиной" почалося в Росії вже в XVIII столітті, а в XIX не було ні однієї багатої дворянської садиби, де б на видному місці не піднімалася гірка з китайською порцеляною.
Що стосується американських колоній, те там китайські шпалери зустрічалися в гарних будинках не рідше, ніж у палацах Європи. Особливо виражений вплив мав "китайський" стиль на інтер'єри Філадельфії.
Мовці предмети й філософський декор. Каліграфія, що китайці вважають найбільшим з мистецтв, не могла не зробити хоча б непрямого впливу на всі види творчості в цій країні. І меблі не виключення. Існує думка: характерна геометрія предметів інтер'єра, їхній композиційний лад нерозривно пов'язані із традиціями й принципами написання ієрогліфів.
Більше того, символічні декоративні елементи, що прикрашають меблі, "мовці" аксесуари часто складаються в цілі "тексти".
Ліжка й дивани. Приблизно в 1100 році в Китаї з'явився настил (часто із внутрішнім підігрівом), що защится людей від холоду, що йде від землі. Він міг стояти в приміщенні або у дворі. Жінки, що сиділи на ньому, (зі схрещеними ногами або - більше пізній, вільний варіант - спустивши ноги долілиць), грали з дітьми, займалися рукоділлям. Під час прийомів поміст у залі - та, або кан - уважався в прихильних строгої иерархичности китайців почесним місцем для найбільш знатного гостя. Цей "подіум" став згодом прототипом предметів меблів, призначених для сидіння й лежання.
Ліжко-Альтанка початку формуватися через якийсь час, коли в ліжка-помосту з'явилися бортики, а потім і різьблені стовпчики. Еволюціонуючи таким чином, вона придбала другий ярус, що найчастіше грав ту ж роль, що й балдахін над постелями європейських аристократів. Прорізи між стовпчиками драпірувалися тканиною, у результаті виходила альтанка з вузьким входом. Вона добре захищала комах, що відпочивали від нічного вітру й.
У наш час кан використовується захопленими Сходом європейцями не тільки по прямому призначенню, але й у якості стилізованих столових куточків: у вивезених з Китаю антикварних ліжок розбирається нижній ярус, а замість нього усередину містяться маленький столик і два сидіння, роль яких можуть грати оставшиеся від настилу дві крайні дошки. Екзотика й затишок - основні характеристики такого интерьерного рішення.
Денні ліжка - таке місце для відпочинку стало певною ознакою благополуччя й статку в Китаї, а пізніше й у Європі, із захватом перенявшей цю традицію. Зараз на Заході подібні предмети меблів охоче використовують у самих різних варіаціях - як диван у вітальні (доповнюючи стилізованими подушками), ослона в прихожей, кушетки або козетки в изножии ліжка в спальні.
Стільці, крісла, табурети. Одна з характерних рис китайських меблів - майже повна відсутність м'якої оббивки. Невідомо, чи зв'язано це з якоюсь особливою конституційною будовою представників даної раси, з їхньою традиційною турботою про своє здоров'я (а тверді ліжка й стільці корисні для опорно-рухового апарата), або це результат історичного й культурного розвитку китайського суспільства.
Завдяки ретельно вивіреним вигинам сидіння, спинки й підлокітників, китайські меблі ортопедически майже бездоганні. Вона гарна для підтримки правильної постави.
Природно, зніженим жителям Європи XVII-XIX століть і в голову не приходило скористатися цими корисними особливостями чужоземних меблів, і вони шили подушки для стільців, винаходили м'які вставки для спинок крісел.
Оскільки обидві традиції "аранжування" китайських меблів мають певну історію й логічне обґрунтування, в оформленні інтер'єрів вони існують рівноправно.
Можливий варіант - із плетеними ротанговими вставками. До речі, ротанг, а також добре відомий у нас очерет і інші придатні для плетива матеріали були й залишаються затребуваними в майстерних китайських ремісників.
Китайські табурети (і дерев'яні, і плетені), на відміну від європейських "побратимів", мали не тільки прямокутну, але й округлу бочкообразную форму. Правда, у цьому випадку їх робили з порцеляни. Аналогічними предметами європейських меблів можна - з натяжкою - уважати пуфики.
Шафи. У Китаї шафи умовно ділилися на два основних види - для господарських приміщень і для житлових покоев. На першому поверсі, у більше сирих кімнатах начебто кухні й коморі, стояли шафи на високих ніжках, а в приймальні, спальні або залі - на низькі.
Найчастіше шафи виготовлялися в комплекті. Вони могли з'єднуватися попарно в ряд або водружатися один на іншій за принципом гірки або степ-кабінету: на нижній широкий комод ставилися шафки поменше, у вигляді драбинки, "сходи" якої прикрашалися дрібничками або вазами.
Крім закритих шаф існували й існують наскрізні стелажі з полками складної форми. Одні речі на них просто зберігаються, інші - демонструються.
Ширми й екрани. У китайському інтер'єрі ширма не тільки розділяє й обгороджує простір. Будучи "захисницею приватного життя", вона одночасно ще й виділяє якісь особливо важливі або цікаві деталі обстановки. Поставлена не перед предметом, а за ним, вона стає тлом. І це цілком відповідає китайському баченню інтер'єра, у якому одні предмети перетворюються в картини, а інші - у рами. Крім цього, писана ширма сама по собі - своєрідна картина, а її рухливі стулки як би поміщають глядача усередину композиції й, таким чином, дають можливість повністю поринути в споглядання.
Світильники. Східні інтер'єри ніколи не здавалися б настільки заманливо-загадковими, якби не "пофарбований", тонированний світло. У китайському будинку він одержував відтінок того матеріалу, яким було затягнуте вікно. Оскільки цим матеріалом був папір, що пробивалися крізь неї сонячні промені створювали приглушене, незвичайне висвітлення.
По китайських канонах внутрішнє висвітлення кожної з кімнат житла покликано імітувати природне світло. Так, роль сяючі за вікном сонця відмінно зіграє лампа, захована за дерев'яними екранами з натягнутої на них папером або тканиною. А з декількох поставлених один на одного шестигранників з виступаючими зовнішніми різьбленими деталями вийде ціла "гірка" місячного світла. Дуже гарні світильники з гофрованого паперу, зібраної у велику гармошку. А як чарівні знамениті писані "китайські ліхтарики"! Як додаткові прикраси нерідко використовуються шовкові кисті й вишивки.
Шпалери. Інтер'єр у китайському стилі, на відміну від багатьох інших варіантів обстановки, не припускає аскетичного оформлення стін. Навпроти, саме в Китаї були винайдені завезені пізніше в Європу паперові шпалери. Завдяки майстерності художників з'явилися шпалери, що візуально імітують вишивку або розпис по шовку. Та й поряд з папером почали використовувати ошатний шовк.
Цікаво, що на зорі свого існування шпалери являли собою не наклеєні на стіни полотнища, як сьогодні, а панелі, що злегка знаходять один на одного. Так що китайському стилю цілком відповідають і дерев'яні рами, що декорують штукатурку, з натягнутим на них шовком.
Малюнок шпалер може бути виконаний у традиційному жанрі китайського живопису - "квіти й птахи". Не менш характерні й складні зображення на тему побуту старого Китаю. Останні частіше застосовуються для створення класичного інтер'єра з використанням справжніх антикварних меблів або дуже якісних імітацій.