Кімната краси
Туалетна кімната явно виникла від прагнення жінки бути гарної й привабливої. Ще на зорі розвитку людської цивілізації наявність у будинку спеціального приміщення, призначеного тільки для цих специфічних цілей, свідчило про певний соціальний рівень його власників, про положення в суспільстві й багатстві. Обставлялося й облаштовувалося воно майже завжди з розкішшю, смаком і особливим комфортом. Тут королівські особи й знатні дами робили за допомогою прислуги церемонію обмивання в благоухающих ваннах з рожевими пелюстками, робили запашні притирання, довго й ретельно одягалися, прикріплювали перуки й криноліни. І все це серед гір пудри, моря парфумів, дзеркал у повний ріст.
У туалетній кімнаті тих часів традиційно була присутня ванна (яка наливалася цебрами), умивальник (або тазик із глечиком) і біде у вигляді ванночки на ніжках. Неодмінний атрибут будь-якої туалетної кімнати - "нічна ваза", що маскувалася під витончений стільчик або крісло, а пізніше ховалася в ящику спеціального комода. Крім цього обов'язково були присутня меблі: крісла, отоманка, пуфики. Але головним атрибутом був, безумовно, туалетний столик із дзеркалом і кілька додаткових дзеркал.
Сучасній людині туалетна кімната потрібна не менше, а може навіть і більше, ніж французькому вельможі, англійському джентльменові або дамі викторианской епохи. Адже й сьогодні "зустрічають по одежинці". Ми щодня намагаємося привести себе у відповідний вид: вибираємо й надягаємо одяг, накладаємо косметику, створюємо зачіску. З особливою старанністю збираємося на світський захід або ділову зустріч. Водні процедури приймаємо набагато частіше предків. Тільки робимо все це, як правило, не в туалетній кімнаті, тому що її ні, а функції "розпилені" по інших кімнатах. Наприклад, у ванну кімнату ми заходимо не тільки для здійснення гігієнічних процедур, у ній ми приводимо в себе в порядок і, хочемо того чи ні, перетворюємо її частково в туалетну кімнату.
А всі тому, що дефіцит площі в сучасних типових забудовах не дозволяє нам мати окрему повноцінну "кімнату краси". Багато в чому перешкоджає й планування сучасного житла, адже місцем розміщення цього приміщення завжди було інтимна зона будинку, поруч зі спальнею й гардеробної (в ідеалі ці три приміщення взагалі повинні бути з'єднані в блок або обов'язково бути суміжними, це зручно й логічно). У сьогоднішні ж плануваннях ванна, як правило, перебуває в суспільній зоні квартири.
При наявності ж більших просторів або вмілому плануванню туалетна кімната знаходить "другий подих". Дивно, але із часів стародавності в її пристрої нічого не змінилося, у сучасній квартирі або котеджі вона мало відрізняється від історично прийнятого образа. Тут знову ж у центрі приміщення розміщається вільно варта ванна (душова кабіна, комбіновані бокси зі сполученими функціями, гідромасажні ванни великого розміру). Присутні унітаз і біде, часто в замаскованому виді. Якщо раніше "зручності" ховалися в ящику спеціального комода, то тепер вони встановлюються в окремій зоні за невеликою перегородкою, щоб не впадали в око. У більші по площі ванних кімнатах ставиться досить багато меблів. У туалетній же кімнаті її ще більше: шафи, стелажі, комоди, а також меблі для відпочинку (стільці, крісла, дивани, пуфики).
Взагалі, всі меблі тут ближче до меблів житлових приміщень, чим до спеціалізованих меблів для ванних кімнат. Але головний предмет - це туалетний столик. І чого на ньому тільки немає! Немов у парфумерному магазині, тут десятки найрізноманітніших флаконів парфумів і туалетної води, баночки, тюбики, лосьони й настойки, пудрениці, а також фотографії в рамках, шпильки для волось, прикраси, крихітні скриньки, квіти й навіть улюблені книги. І обов'язкове дзеркало. Ну яка жінка залишиться байдужої до таких скарбів?
Історично вийшло так, що туалетний столик трохи "відірвався від колективу" і зажив власним життям. Він став з'являтися в "нерідних" приміщеннях, іноді повністю заміняючи собою всю туалетну кімнату: у вітальнях, спальнях, прихожих. У спальні він так прижився, що ця кімната останнім часом стала вважатися традиційним місцем його дислокації.
Не секрет, що кожна епоха диктує свою моду на речі, предмети інтер'єра. Не обійшла вона стороною й туалетні столики. У Європі він одержує распроcтранение в XVI столітті, а в Росію попадає під час правління Петра I. Особливо модним столик стає на початку XX століття, тому що нові конструкції, що з'явилися, дзеркал дозволяли нахиляти його під різними кутами, і жінки одержували можливість подивитися на себе з різних сторін. У радянські часи сполучення "туалетний столик" заміняється назвами "трюмо" і "трельяж". А багато жінок дотепер умудряються споруджувати свій "куточок краси" на журнальному столику або прикроватной тумбочці.
Предмет меблів, біля якого народжується краса, звичайно, і сам не міг бути обійдений увагою дизайнерів. Втіленню творчої думки в ньому немає межі. З коштовної деревини дуба й цінної деревини в стилі неокласики з розкішним декором, вишуканими завитушками, яркою колористикой - це для самих вимогливих дам. Дизайнери використовують метал, скло, золоту й срібну фольгу - виходить самокоштовний предмет антикваріату, якому можна передавати в спадщину. На противагу таким моделям - аскетичние, наближені по виду до офісних меблів. Але цікаво от що: замічено, що чим більше шухлядок, тим популярніше стіл у жінки.
Дизайнери, немов гарні психологи, тонко почувають жіночу душу, розуміючи, що кожна представниця прекрасної підлоги мріє про прекрасний. І от з'являються моделі для жінок респектабельних, для красунь юних і не дуже, чарівних, таємничих, романтичних, витончених. З огляду на неповторність кожної жінки, виробники намагаються додати виробу свою "ізюминку", індивідуальність, оригінальну рису. Те, що поєднує всі ці моделі - наявність дзеркал, у яких споглядають себе спокусниці всіх віків. Уважається, що туалетний столик як предмет інтер'єра розвивається паралельно із дзеркалом, що є його невід'ємноїої тридцятилітньому.
Мінімальна площа туалетної кімнати повинна бути близько 15 кв. м, хоча й цього обмаль. Бажано, щоб тут було вікно або навіть балкон. Весь її антураж у цілому скоріше жилою. І стиль може бути самим різним, але витриманим в одному ключі з іншими приміщеннями. Висвітлення, крім спеціальних, захищених від вологи світильників, може здійснюватися в зонах, недоступних для води, люстрами, бра, навіть невеликими напольними торшерами. Картини, рослини, декоративні вази тут також нерідкі. Підлога покривається килимами. В обробці використовується багато матеріалів, які нетипові для ванної кімнати взагалі, зокрема, шпалери й тканини, особливо в класичних і барочних інтер'єрах.
Дзеркал в "правильній" туалетній кімнаті повинне бути багато. Дзеркало на туалетному столику тут, безумовно, перше за значенням, велике й добре освітлене, воно повинне давати саме повне загальне подання про стан особи й зачіски в цілому. Для накладення макіяжу зручно використовувати невелике збільшувальне дзеркало з підсвічуванням. Дзеркало в повний ріст дозволяє нанести останні штрихи в макіяжі, зачісці й одязі, оцінити якість повністю завершеного туалету.
Часто високі польоти фантазії обмежує площа або засоби. У такому випадку як туалетний столик можна використовувати частину спеціально збільшеної стільниці вмивальника. Відкриті полички стануть додатковим місцем для гарних флаконів і милих дрібничок. Це додасть ванною більше затишний і обжитої вид.
Уважається, що туалетна кімната в основному перебуває в користуванні в жінок. Але чоловікові, як показує практика, вона потрібна нітрохи не менше. В ідеалі в кожного зі членів родини туалетна кімната по можливості повинна бути персональної, навіть у чоловіка й дружини, і якщо знову ж звернутися до минулого, те так воно частіше й було.
Туалетна кімната - не атрибут розкоші, а елемент комфорту, хоча розкіш, якщо вона по кишені, не ушкодить, говорять професіонали. Де, як не тут - у туалетного столика, - жінка може створити свій мир відповідно до власних подань про особистий стиль і сенс життя, змінити який у силах і вправі тільки вона сама.