Китайський будинок
Будинок у Китаї сприймався як прообраз Неба. Він перебував у нероздільній єдності із садом і персоніфікував зустріч зовнішнього миру із внутрішнім. Сад уважався відбиттям раю. А оскільки мудрі китайці говорили, що рай невигадливий, в організації саду особливо цінувалася природність - здатність виявити й підсилити споконвічні властивості речей, "дати завершення небесній природі". Над цим принципом стояв більше загальний - принцип збереження рівноваги й гармонії. Так що асиметрію саду доповнювала архітектура, що підкорялася, навпаки, законам геометрії.
Усередині будинку важкі предмети меблів займали строго певне місце, причому їх установлювали симетрично - попарно або у вигляді трехчастних композицій. Наприклад, рознесені половинки шафи, стіл із двома стільцями з боків, курильниця із двома вазами. За словами мудреця, розташування предметів повинне створювати враження "живої мінливості". І тоді "байдужі речі розбудять почуття". Особливе значення надавалося курильниці. Її рекомендувалося кілька разів у день переносити з місця на місце, щоб символизируемий священним предметом спокій сполучався з рухливістю.
Ширми й екрани, шафи й комоди, спинки стільців, кришки скриньок були покриті розписами й інкрустаціями, що зображують пейзажі. На столах у підношеннях лежали камені й росли карликові дерева. У стін розміщалися вази із квітами. А аромат курильних паличок! Їх можна було вибрати на всі випадки життя, на будь-який смак і настрій. "З їхньою допомогою в годинники відокремленої бесіди про премудрості древніх очищаєш серце й оселяєш безтурботність у душі; читаючи вночі при світлі ліхтаря, проганяєш дрімоту й тривоги; ведучи довірчу розмову, зміцнюєш у своїх почуттях і перевіряєш свої таємні думи; сидячи в дощовий день у вікна або прогулюючись після їжі, звільняєшся від марнослів'я й турбот; а на нічній гулянці із друзями під звуки музики привільніше віддаєшся безтурботним веселощам".
Важливим елементом архітектури й оформлення традиційного китайського будинку стала прикраса дверей і вікон. Їхнє розташування ніколи не було випадковим. Широкі дверні прорізи, що перебувають друг проти друга, з'єднували інтер'єр з навколишнім світом. Зустрічалися двері вигадливої форми: у вигляді кола або, наприклад, восьмиугольника. Круглі ("місячні") двері символізували досконалість буття й нагадували про те, що "повернення в Небо" є стан переходу.
У Китаї стиль одержував свою назву по ім'ю правлячої династії. Часи цинской династії (1699-1911) - остання епоха, коли влада в країні належала імператорові. Канси, Юнийі Чжен, Чен-Лунг - правителі цього періоду, чия діяльність благотворно відбилася на економіці й стані мистецтва Китаю. XVII-XVIII століття стали епохою ренесансу в мистецтві, періодом поширення на Заході так званої "китайщини" ("шинуазри"). "Китайський стиль" дуже сильно вплинув на англійське меблеве мистецтво, зокрема, на такого знаменитого майстра, як Томас Чиппендейл. У той час повсюдно запозичилися характерні елементи: китайські ґрати, декоративна планка, або ж у меблі монтувалися справжні лакові китайські панно...