Добірність і шик французького стилю
До нашої ери першими інтернаціональними єтностилями була спадщина єгипетських фараонів, шумерів і ассирийцев (елементи цих стилів послужили основою для античного класицизму, що зароджується). У нашій же ері першим стилем подібного рівня стала французька готика. Елементи французької готичної добірності й шику органічно вплели в інші єтностили. Однак, найбільше глибоко ними перейнялася саме Франція, зробивши готику праосновой для французького стилю в цілому.
Сьогодні французький інтер'єр відрізняється своєю вишуканістю. У ньому важливі не стільки застосовувані кольори й матеріали, скільки їхня сполучуваність і стильова єдність із обстановкою будинку, гармонія стародавніх предметів із сучасними. Картини в гарних окладах, дзеркала в позолочених рамах, килими й гобелени, оброблені тканинами стіни, красиво задрапіровані гардини - все це спадщина готики.
Уважається, що саме завдяки французам людин уперше зміг глянути на мир крізь прозору поверхню, оскільки стекло для вікон з'явився як елемент французької готичної архітектури (до 1147 року в Європі вікна являли собою вузькі проеми, що закриваються дерев'яними ставнями, що було викликано необхідністю ведення оборонних дій, захисту від холоду й просто у зв'язку з відсутністю склоробного виробництва). Вікна у французьких будинках, до речі, дотепер - від підлоги до стелі й завжди мають маленькі балкончики.
Ще в період зародження готики вікна закривалися широкими шторами у всю висоту вікна. Ткані занавеси відігравали роль екрана, що захищає від сторонніх очей. Однак основною їхньою функцією була все-таки ізоляція вікна в холодний час доби. Поступово декоративна функція штор всеже була винесена на перший план. І сьогодні витончена елегантність і вишуканий шарм французького стилю привносять в інтер'єр легкість і невимушеність. Адже саме французи створили, наприклад, багату техніку прикраси вікон, використовуючи кокетливі рюші й жіночну плісировку.
Франція - також синонім щирого шику й розкоші. Стиль палацової, парадної розкоші в інтер'єрі зложився на кілька століть пізніше готики, у середині XVII століття. Головний приклад витонченого шику по-французькому - Версаль (резиденція Людовика XIV, короля-"сонце"). Варто відзначити, що в 1780-х роках французький шарм супроводжував всі що зароджуються подстили: і грайливе регентство, і інтимний стиль Людовика XV (у той час інтимність була символом інтер'єра "для людини, що живе в будинку"), і примхливе рококо.
Для оформлення приміщень у цей період використовувалися дорогі тканини ручної роботи з уплетеними золотими нитками, оксамит, парча. Драпірування залів, будуарів, кабінетів відрізнялася складністю крою, вишуканістю ліній. У тканинах переважали малюнки із квітковим, рослинним орнаментом, що відрізняються соковитістю натуральних відтінків і буйством фарб - популярні й сьогодні. До слова, ескізи для гобеленів робив навіть Рубенс. З 1850 року, у період другого рококо, національний французький стиль знову став законодавцем смаку в інтер'єрі, його основна особливість - добірність і грайливість - знайшли відкликання в серцях багатьох європейців.
Паризькі flea-market's (блошині ринки) відомі на увесь світ. І французькі квартири, іноді не без допомоги іменитих декораторів, перетворюються в набір речей, підібраних ретельно й продумано, але создающих враження художньої імпровізації, випадковості, безладдя. Так, що стала популярної в XIX в. куті меблі й донині не тільки залишаються затребуваної, але й перетворилася в один з неодмінних атрибутів французького будинку. Вона привносить особливий колорит і французький дух в інтер'єр. Куті меблі можна зустріти скрізь: у спальні - куте ліжко й вішалка для костюма; у вітальні - кушетка й пуфик; у кухні -стелажі для начиння.
Однак у сучасних французьких будинках більше меблів, де метал сусідять із іншими матеріалами. З деревом - для класичних речей, або зі склом - для моделей у сучасному стилі. Стекло з успіхом використовується й у декоруванні кутих меблів. Наприклад, у куте узголів'я ліжка вставляються медальйони, елементи з кольорового муранского скла або навіть із порцеляни.
Варто відзначити, що воістину французький національний стиль властивий скоріше невеликим французьким фермам, чим більшим палацам, оскільки палацова архітектура такили інакше усмоктувала в себе якісь елементи різних європейських традицій. Тому особливе, класичне зачарування металу надають тканині в прованському (провінційному) стилі, із дрібним малюнком яскравих розцвічень. Кутими виробами в минулому славилися багато країн - Німеччина, Австрія, Чехія, але тільки Франція зуміла зберегти ці вироби як частина національного стилю й продовжує завойовувати цим стилем, як способом життя, увесь світ. Ще одна особливість французького стилю - традиція прив'язувати до стільців подушки, при цьому саме сидіння може бути й кутим, і дерев'яним, і плетеним. Плетиво виконується з водяного гіацинта або бананових листів, які висушуються й скручуються особливим образом, а потім офарблюються.